Важко знайти більш романтичного італійця і дамського угодника, ніж Фаусто Папетті. Найвидатніші мелодії цього композитора завжди впізнавані за його ненав'язливим тоном, мальовничими сценками і легкою меланхолією. Музичні критики, розмірковуючи про творіння Фаусто Папетті, кажуть, що "його аранжування прості й не перевантажені". Його акценти точні й завжди підкреслюють мелодію.
Фаусто Папетті народився 28 січня 1923 року в крихітному ломбардському містечку Віджу і помер 15 червня 1999 року в Санремо.
У дитинстві Фаусто вставав щоранку о 5 годині, щоб пройти пішки дев'ять кілометрів до провінційного центру Варезе на урок музики. Він мріяв стати піаністом. Створив із друзями музичний гурт. Вдома у Фаусто був старий кларнет, на якому іноді відводив душу його батько. "Одного разу мені захотілося теж спробувати зіграти на цьому інструменті. Я взяв його, і все вийшло як за помахом чарівної палички, ноти народжувалися самі собою", - розповідав музикант в одному з інтерв'ю. Багато старожилів містечка згадують, як одного разу в травні релігійна процесія з читанням молитов Розарію проходила вулицею Віко, і під вікнами сімейства Папетті зупинилася, заворожена грою юного кларнетиста. Незабаром у хлопчика з'явився саксофон і він почав грати в оркестрі на всіх міських святах і церемоніях. Він освоїв багато різних інструментів, але найбільше любив саксофон.
Почалася Друга Світова війна, і Фаусто, як і багатьох його друзів, призвали в армію. Але й там він займався музикою, і одного разу це його врятувало. Коли його частину мали відправити до Греції, меломан-полковник перевів музиканта в підрозділ, що залишився. Незабаром з'ясувалося, що корабель, на якому вирушили всі його товариші, затонув, і ніхто не вижив.
Після війни Папетті багато виступав перед американськими військовими, у той час захопився джазом, свінгом.
Фаусто Папетті грав у групі "I Menestrelli del Jazz" (The Minstrels Of Jazz), брав участь у записі кількох дисків. З 1957 року почав виступати з групою "I Campioni" в концертах знаменитого на той час співака Тоні Даллара. 1959 року Фаусто залишив колектив і уклав контракт із фірмою звукозапису "Durium" як сесійний музикант, який бере участь у записі дисків різних артистів. Одного разу диригент великого оркестру, в якому грав Папетті, відмовився виконувати один музичний уривок, бо йому не сподобалося аранжування обраної для запису сторони Б одного з дисків мелодії з кінофільму "Жорстоке літо". Розсерджений продюсер вирішив, що можна буде обійтися без оркестру, і склав квартет із контрабаса, гітари, саксофона та ударних. Саксофоністом, якому доручили провідну партію, був якраз Фаусто Папетті. Під час репетиції він почав імпровізувати, і його прочитання мелодії сподобалася і музикантам, і керівництву фірми. У підсумку на платівці виконавці були названі так: "Fausto Papetti Sax e Ritmi".
Платівка мала неабиякий успіх, і у виконанні Папетті мелодія полюбилася публіці навіть більше, ніж оригінальна версія з фільму, і того ж року фірма вирішила випустити перший сольний альбом молодого саксофоніста, названий просто "Raccolta" ("Підбірка, Збірка). До неї увійшли інструментальні версії багатьох популярних на той час пісень, кілька мелодій Ніно Рота з фільму "La dolce vita" тощо.
Папетті говорив: "Я завжди з повагою ставлюся до оригінальної ідеї автора, і намагаюся інтерпретувати його музику, але не змінити її". "Мені подобається робити інструментальні версії пісень у жіночому виконанні. Саксофон як сопрано здатний чудово передати багато відтінків".
Усі наступні оригінальні альбоми Папетті мали ту саму назву, відрізняючись тільки номером (наприклад, представлений на сайті для потрекового завантаження альбом - сорок шостий).
Серед музикантів, які грали з Папетті, варто відзначити ударника Пупо Де Лука, який згодом акомпанував Адріано Челентано та Енцо Янначчі, а потім став кіноактором.
Фаусто Папетті був дуже популярний у шістдесятих-сімдесятих роках, кожен новий його альбом досягав вершин хіт-парадів. Його диски багаторазово перевидавалися в Латинській Америці, де у музиканта було безліч вірних шанувальників. У сімдесяті роки Папетті випускав на рік по два альбоми на рік. Найбільшим успіхом користувалася двадцята збірка. Впізнаваною рисою цих альбомів були красиві розкуті дівчата на обкладинках. Крім номерних альбомів Папетті випустив і кілька тематичних збірок: "Old America", "Evergreen", "Bonjour France", "Made in Italy", "Ritmi dell'America Latina", "Cinema anni '60", "Cinema anni '70".
1985 року Фаусто Папетті залишив фірму звукозапису "Durium", де пропрацював близько 25 років, і перейшов спочатку до "CBS", потім до "Sony Music", потім до "Fonit Cetra".
Востаннє Фаусто Папетті виступав 30 квітня 1999 року, а 15 червня раптово помер від серцевого нападу, залишивши після себе понад п'ятдесят альбомів. І досі його із задоволенням слухають закохані та романтики різного віку, всі, хто цінує з душею зіграні прекрасні мелодії.